Сірано

Грудень 1897 року, Париж. Едмонду Ростану немає й тридцяти, у нього двоє дітей, яких треба годувати й одягати. Минуло вже два роки, як він не може нічого написати. У відчаї він обіцяє своєму патронові принести нову грандіозну і сміховинну віршовану п’єсу. Зрадівши, патрон призначає дату прем’єри. Проблема лиш у тому, що у Едмонда є лише тільки назва. Він обов’язково повинен вкластися у терміни, ігноруючи капризи актрис, ідіотські вимоги продюсерів, ревнощі власної дружини, любовні афери його найкращого друга, і, не зважаючи на той факт, що в його успіх не вірить ніхто, включаючи його самого.