Енканто: Світ магії | Рецензія
Мультфільми студії Дисней завжди занурюють у казку повну магії, у світ ідеальних принцес з їх чарівними істотами провідниками. Та не цього разу, звичайно, магія присутня, але все інше відрізняється від звичного диснеївського ходу. Починаючи з прямої репризинтації Колумбії, з її буйною різноманітністю трав і тварин, чого варті тільки капібари. Демонстрацією культурних особливостей, традиційного одягу і орнаментів, використовуючи музику притаманну тому регіону. Та, навіть, остання сцена змальована з існуючого місця в Колумбії – «річка п‘яти кольорів». Просякнувшись духом барвистої Колумбії можемо йти далі історією мультфільму.
Режисерами фільму виступають Байрон Говард та Джаред Буш, які давно співпрацюють з компанією Disney та спільно працювали над такими відомими проєктами “Зоотрополіс”, “Моана”.
«Енканто» має переклад – чарівність, що і є синонімом до головної героїні. Мірабель Мадріґал (Стефані Беатрис) єдина, з великої сім‘ї, не має магічних здібностей. Головна в сім‘ї абуела – Альма Мадриґал (Марія Сесілія Ботеро) є берегинею сімейного чудотворного вогнища та творчинею магічного дому, матір‘ю та бабусею людей з обдаруваннями: Джульєта Мадріґал (Енджі Сепеда) – зцілює всіх навколишніх за допомогою традиційних колумбійських коржиків – арепа; Бруно Мадріґал (Джон Легуізамо) – може передбачати майбутнє; Пепа Мадріґал (Кароліна Гайтан) – управляє погодою. І коли з батьками все зрозуміло, вони грають повністю за правилами дому і абуели, то з молодшим поколінням Мадріґалів складаються дивні речі.
Нажаль, “Енканто: Свіь магії” не має вражаючих музикальних хітів, у Тік Тоці трохи вірусилась пісня “We Don‘t Talk About Bruno”, але і поруч не стоять з хітами “Холодне серце”.
Першим знаком, що все змінюється стає випадок з Мірабель, яка не отримує дар, але всі інші діти мають його. Луїза Мадріґал (Джессіка Дарроу) найсильніша та наймогутніша дівчина у сім‘ї, вона щодня несе на своїх плечах непосильну ношу захисниці спокою та миру в селищі. Як найстаріша сестра не дає собі і хвилини перепочинку, бо ніхто не замінить її, і тоді, як Мірабель вказує на Луїзину емоційну та фізичну виснаженість, та починає втрачати силу, бо картає сама себе за бездіяльність, і так напруга в домі зростає. Ізабела Мадріґал (Діана Герреро) – має неймовірну красу та обдаровує інших чарівністю, у вигляді яскравих пишних квітів. Схожа на стереотипну диснеївську принцесу, ще і заміж її видають, але далі, у відвертому діалозі з Мірабель, Ізабель зізнається, що піддалася на заручини через тиск рідних. Також розповіла, що їй осточортіли рожеві квіточки, і вона бачить особливу красу в рослинах, які звикли вважати жахливими. З розмов молодшого покоління розуміємо, що велика сила, то також велика відповідальність і тягар, бо все вже вирішено наперед за кожного, хто має талант. От чому Мірабель стає рятівницею дому, вона обрала сама собі таку роль, і допомагає іншим вийти за власні рамки дару, усвідомити власну роль у житті. І тоді, коли всі надії на дар втрачені, дім зруйновано, на допомогу приходять інші люди, які не мають дару, зате мають велике серце, повне бажання допомогти. Приходить розуміння, що чарівне є у простих речах.
Цікавим є рішення не робити чіткого антагоніста для Мірабель, через це головна героїня має більше часу для внутрішньої рефлексії.
З моменту придбання Диснеєм компанії Піксар, а особливо їх талановитих художників, якість мультиків Дисней помітно покращилась. З‘являється деталізація текстур, але лишається наївна дитяча мальовка живих істот. Помічаються великодки до творів студії Піксар (чобіт з рослиною, який дуже схожий на чобіт з мультику «Воллі»). Промальовані особливості характеру в одязі, найпомітніше це на Мірабеллі – її одяг по-дитячому невміло вишитий, тоді, як у всіх охайно і деталізовано. Вона перша головна героїня мультфільму Дисней, яка носить окуляри. Їй першій не додали дивакуватого провідника, щоб веселити всіх навколо, це не знадобилося, бо Мірабель і так повноцінна героїня, зі жвавою мімікою та розумом. Це новий етап студії Дисней, сподіваємось, що вони так і продовжать, щоб ми більше знаходили асоціацій власного я.